Філологічний простір
Ця адреса ел. пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Яваскрипт.

Посадка живой изгороди  своими руками

Новости. 

russworldnews.com 

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Україна туристична. Фестивалі

Новини Києва Туристичні новини Києва. Київ туристичний 

“Моя земля! смуток, солодкість, тривога!” Київ у біографії Михайла Булгакова | Надрукувати |
Зміст
“Моя земля! смуток, солодкість, тривога!” Київ у біографії Михайла Булгакова
Сторінка 2
Сторінка 3

“Моя земля! смуток, солодкість, тривога!” Київ у біографії Михайла Булгакова

     Роман “Біла гвардія” (1925-27) і на його основі п”єса “Дні Турбіних” (перша постановка 1926), п”єса “Втеча” (спектакль 1957), оповідання “Незвичайні пригоди лікаря” (1921), нарис “Київ-місто” (1923) створені Михайлом Булгаковим безпосередньо на фактах з його київського життя (письменник народився в місті на Дніпрі 3 травня 1891 року й остаточно вимушений був залишити його 1919-го). Цей же період його життєпису знайшов свій мистецький відгук у романі “Майстер і Маргарита”, повістях, зокрема, “Собаче серце”, інших творах. Дослідники творчості Майстра зазначають, що саме в київський період сформувалися його світоглядні засади й естетичні уподобання.

    Власне, треба говорити насамперед лише про два роки: кілька місяців 1918-го, 1919-й та початок 1920-го, які визначили  людську й мистецьку долі,  тематику творчості майбутнього письменника. Після закінчення Київського університету від літа 1916 року Михайло Булгаков брав участь у І-й світовій війні на Південно-Західному фронті. До Києва він повернувся навесні 1918-го. В одній з анкет письменник писав: “1919 року, проживаючи у Києві, я послідовно закликався на військову службу як лікар всіма владами, що захоплювали місто”.  Спочатку був мобілізований до армії Української Народної Республіки, звідки дизертирував. Коли Київ захопили частини російської “червоної” армії, М.Булгаков вимушений був одягти червоноармійську форму. Не встановлено чи він потрапив у полон, чи за власним бажанням перейшов до “білої” армії (швидше друге), але вже у вересні-жовтні 1919-го служив у Добровольчій армії на Північному Кавказі (командуючий генерал І.Ерделі). У кінці березня 1920 року ВСЮР (Вооруженные силы Юга России) зазнали поразки  й через Владикавказ відступили в Грузію.

    Михайло Булгаков у ці дні захворів на тиф і його тодішня дружина Тетяна Лаппа (познайомися у Києві 1908, одружилися 1913-го, розлучилася 1924), яка перебувала з чоловіком на фронті, не відважилась вивезти його в обозі відступаючих військ до Новоросійська, а звідти в еміграцію (М.Булгаков не пробачив їй цього).

    З Владикавказу Михайло Булгаков не повернувся до Києва, боячись переслідування більшовицької влади за службу в “білій гвардії” (як тяжко хворий він уник відповідної перевірки в ЧК на Кавказі). Восени 1921 року виїхав до Москви, де прожив до кінця своїх днів, присвятивши себе літературній творчості й ніколи не повертаючись до медицини.

   З північної столиці, що переживала складні часи, М.Булгаков писав матері: “Найприємнішими спогадами останнього часу для мене – вгадайте - є що? Як я спав у вас на дивані та пив чай з французькими булками. Багато я віддав би, щоб хоча на два дні знову так полежати, попивши чаю й ні про що не думаючи. Так занадто втомився”.

    До Москви М.Булгаков поїхав без грошей і речей,  лише з твердою рішучістю завоювати своє місце в літературі.

   Через два місяці мати померла, а син не зміг приїхати до Києва проститися з нею.

   В одному з листів київському другові юності О.Гдешинському М.Булгаков писав: “Отже був я в Купецькому (нині паркова зона навколо новозбудованого київського Тетру ляльок. Авт.), дивився на вогні на Дніпрі, згадував своє життя. Коли вдень йшов парком, дивне почуття вразило мене. Моя земля! Смуток, солодкість, тривога!”

   У ті два пам”ятні роки (1918-19) Булгакови жили на Андріївському узвозі 13, де нині меморіальний Музей Майстра. Переселися сюди 1906 року (ще був живий батько, помер наступного року).

   От би побачитися нам всім коли-небудь, - писав письменник сестрі Вірі весною 1921 року з Владикавказу. – Я прочитав би вам щось смішне... Пам”ятаєте, як інколи ми реготали в №13?”

   Будинок на Андріївському увійде в романи “Біла гвардія” та “Мастер і Маргарита”, оповідання “Дім Ельпіт Рабкомуна”. М.Булгаков жив тут в 1906-13 роках та 1918-19-му.

   Навчався майбутній письменник у київській Імператорській Олександрівській гімназії (нині один з навчальних корпусів – так званий “жовтий” - Національного університету імені Т.Шевченка).

   Родина Булгакових прибула до Києва з Великоросії, власне, Орловщини. Належала до тих київських родин, які вважали Київ російським містом.

   Чи знав Михайло Булгаков українську мову?  Переконливих свідчень про це немає. Хоча, наприклад, у щоденнику Олени Булгакової (третьої дружини письменника) 25 червня 1937 року записано: “М.О. купив на Арбаті український словник”. Вважається, що розмовну українську М.Булгаков знав, про що свідчать досить часті українізми у його творах (на жаль, під час типографського набору видань творів Майстра українізми вилучалися з тексту через незнання редакторів української мови).



 
< Попер.   Наст. >


Опитування

Що привело вас на наш сайт?
 

Хто на сайті?

сторінку переглядають: 2 гостей
Copyright © Литературный портал