Запрошуємо до дискусії

Дана публікація пропонувалась кільком періодичним виданням, але не знайшла підтримки. Тому виносимо її в Інтернетний простір як динамічніший і демократичніший. Автор сподівається насамперед на відгуки опонентів та однодумців, а найбільше – на розвиток думок щодо майбутнього нашої найпрестижнішої літературної відзнаки.

 Політична переатестація

Біля самісінького каміна на кріслі-качалці, окутаний таємничим туманом цигаркового диму, задумавшись сидів Федорович. Він тримав у руках догори ногами газету, намагаючись виробляти позу та погляд інтелектуального месії, а оскільки роль для нього була нова, то й зусиль доводилося докладати немалих.

Федір ЗАСТАВНИЙ

Український голодомор 1932-1933 роківта його географія: через призму сучасної демографічної статистики

(До 70-річчя вшанування пам'яті жертв голодомору)

У цьому році в Україні відзначається 70-річчя вшанування пам'яті жертв голодомору — найтяжчогозлочину проти людства, спланованого і реалізованого керівництвом колишнього Радянського Союзу протиукраїнських селян, проти України. Голодомор 1932-1933 рр. — одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, прояку десятиліттями замовчували. Про нього і тепер мало знають в Україні.

Спогади Антоненка-Давидовича про СВУ 

ТАЇНА АРХІВУ

Про процес СВУ на "музику ГПУ" написано багато. Свого часу вважалося, що організація дійсно існувала, тоді, що вона — вигадка ГПУ, мовляв, не могли такі поважні вчені готувати змову проти радвлади, мовляв, винен у всьому Сталін, а овечки-українці мирилися з усім і носили дулю в кишені — хто осмілювався. Потім знову пролунали голоси: як же так — найвидатніші представники нації і не могли зорганізувати спротив ненависній системі та новому російському пануванню в Україні? Однак то були переважно голоси й думки людей, які знали про СВУ з радянських газет, підручників тощо. Тих, хто притягався у справі СВУ, познищували, ті ж, що хоч щось знали — або пішли за ними, або ж нищечком скніли, намагаючись не висовуватися, щоб не опинитися там, де й засуджені.

Велесова книга» вже багато років не дає спокою історикам і літераторам. Дотепер не зрозуміло, є вона сенсацією чи вкрай вдалою містифікацією. Ця загадкова історія почалася в серпні 1919 р., коли в покинутому маєтку Великий Бурлук на Харківщині полковник армії барона Врангеля Алі (Федір) Ізенбек знайшов цікаві дерев'яні дощечки, нанизані на ремінь. Колишні власники цього маєтку Донець-Захаржев-ські славилися своїм інтересом до історії і значною бібліотекою, тому не виключено, що цінність цих табличок була для них важливою.

http://www.mamynesonechko.in.ua 

«...Пульсують галактики... пульсує крихітне серце солов’я...»

 
До десятиріччя (1997 – 2007) Міжнародної україно- німецької літературної премії імені Олеся Гончара – Deutsch- Ukrainicsher Literatur–Foerderpreis Oles Hontshar

 Доля: «якщо тільки залишуся живим...»

Чотири роки минулої світової війни змінили не лише Європу – цілий світ.

А що вже говорити про її учасників – нащадків прототипів літературних героїв романів письменників «утраченого покоління» Р. Олдінгтона, Є. Хемінгуея, Е.М. Ремарка, В. Фолкнера, Дж. Дос Пассоса, Ф. Фіцджеральда, О. Крістенсена? Вони повернулися з фронтових окопів зовсім іншими людьми, адже збагатилися не творчим життєвим досвідом, а трагічним – руйнівним. Вони прийшли в мирне життя переважно розчарованими, із втраченими ідеалами, відчужені від суспільства.

“У Москві будемо НА Різдво”

    З прочитаного про  початок ХХ століття: російська лютнева революція, петроградський  більшовицький жовтневий заколот, українська національна революція, громадянська війна, складається враження, що цими подіями були охоплені мільйони людей, величезні території. Разом з тим, згідно з архівними даними так згероїзована й белетризована Біла гвардія навіть у найкращі свої періоди ледь досягала 150 тисяч багнетів (зауважимо, що війська А.Денікіна контролювали територію з населенням у 42 мільйони чоловік. Загальновідомо, що білогвардійські полки формувалися часто насамперед з офіцерів, яких в Російській імперії налічувалось у період війни понад 400 тисяч). За Київ часто воювали по 5-10 тисяч бійців з обох боків...

Що значить бути патріотом?

Неювілейні біографічні сюжети до 150-річчя Івана Франка та 75-річчя Івана Дзюби

Iван Франко
«...Я РУСИН І ПОХОДЖУ... ВІД ЗУКРАЇНІЗОВАНИХ НІМЕЦЬКИХ КОЛОНІСТІВ...»
«Was ist denn an dem ganzen Wicht Originell zu nennen? (Що можна назвати оригінального у маленької, звичайної людини? (нім).

Премія Нобеля — виноград, якого так хотілося лисиці

Секрети «українського списку» лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі

 
Власне, говорити про претензії на найпрестижнішу (і головне — найавторитетнішу!) світову відзнаку значною мірою означає вести мову про наше прагнення якомога інтенсивніше інтегруватися до світового культурного простору. І насамперед — не лише декларувати це природне бажання, а по-справжньому діяти, щоб його реалізувати. Тим більше що в розвитку подій, пов’язаних iз виникненням та утвердженням української нобелістики, відображаються актуальні проблеми нинішнього стану вітчизняної еліти, її стосунків з суспільством, державною владою, міжнародною спільнотою.

“А решта все – література” Диптих про двох добре відомих поза Україною й просто відомих у ній Поетів

 І. ОТЖЕ, ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО ТА ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ

   Що б не твердили здебільшого ялові представники (а також їхні знервовані опоненти) різних псевдомистецьких “-ізмів”, проте аксіомою був і залишається висновок: письменник -  насамперед той, хто має читацьку аудиторію, а не гурток зарозумілих снобів, улюблене заняття яких -  перманентне знетронювання чергового “неугодного соцреаліста”, здебільшого здійснюване під диригуванням заїжджого “професора” (того ж таки діаспорного Г.Грабовича – ватажка навколо”Критика”нської гопкомпанії, що звила своє гніздо на київському Подолі).

Метр бразильської прози з... вінницького чечельника

     Перш ніж коротко розповісти про життєпис та творчість одного з класиків південноамериканської літератури Клариси Ліспектор, зверну увагу читачів на, як на мою думку, типову для нашого часу іронічність, а то й нигілізм, з якими сприймається часто інформація про видатні успіхи вихідців з України (незалежно від їхньої національності). Очевидно, це справді характерно для ситуації, у котрій ми опинилися (насамперед через економічну нестабільність, рудиментальні прояви суспільного песимізму тощо).